Вектибикс конц. д/инф. 20 мг/мл фл. 5 мл

Производитель: Amgen Europe B.V (Нидерланды)
Наличие: В наличии

Цена: 20 100 грн.

Швидке замовлення

Доставка

- Самовивіз
- Кур'єром за адресою
- Новою Поштою

Оплата

- Готівкою
- Банківською карткою
- Наложеним платежем

Діюча речовина: panitumumab;

1 мл концентрату містить 20 мг панітумумабу;

Допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію ацетат, тригідрат; кислота оцтова льодяна; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико‑хімічні властивості: безбарвна рідина, може містити аморфні білкові частинки від прозорих до білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби, моноклональні антитіла.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Панітумумаб – це рекомбінантне повністю людське IgG2 моноклональне антитіло, що зв’язується з високою спорідненістю та специфічністю з людським рецептором епідермального фактора росту (EGFR). EGFR – це трансмембранний глікопротеїн, що входить до підсімейства типу І рецептора тирозинкінази, включаючи EGFR (HER1/c-ErbB-1), HER2, HER3 та HER4. EGFR сприяє росту клітин у нормальній епітеліальній тканині, включаючи шкіру і фолікули волосся, та експресується на багатьох пухлинних клітинах.

Панітумумаб зв’язується з лігандною ділянкою зв’язування EGFR та інгібує аутофосфорилювання рецептора, спричинене всіма відомими лігандами EGFR. Зв’язування панітумумабу з EGFR призводить до інтерналізації рецептора, інгібування росту клітин, індукції апоптозу та зниження продукування інтерлейкіну 8 та судинного ендотеліального фактора росту.

Гени KRAS (вірусний онкогенний гомолог саркоми щурів 2 Кірстена) та NRAS (вірусний онкогенний гомолог нейробластоми RAS) є тісно пов’язаними частинами родини онкогенів RAS. KRAS та NRAS кодують невеликі, GTP-зв’язуючі білки, що беруть участь у трансдукції сигналу. Певна кількість подразників, включаючи подразник від EGFR, активують KRAS та NRAS, які, у свою чергу, стимулюють інші внутрішньоклітинні білки, що сприяє проліферації клітин, виживанню клітин та ангіогенезу.

Активація мутацій у генів RAS часто відбувається в різних пухлинах людини та бере участь як в онкогенезі, так і в прогресуванні пухлини.

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження іn vitro та дослідження на тваринах in vivo показали, що панітумумаб інгібує ріст та виживання пухлинних клітин, що експресують EGFR. Протипухлинний ефект панітумумабу не спостерігався на ксенотрансплантатах людської пухлини, що не мають експресії EGFR. Додавання панітумумабу при лікуванні разом із радіаційною терапією, хіміотерапією або з іншими цільовими терапевтичними засобами у дослідженнях на тваринах призводило до підвищення протипухлинного ефекту порівняно із лікуванням тільки радіаційною терапією, хіміотерапією або іншими цільовими терапевтичними засобами.

Дерматологічні реакції (зокрема вплив на нігті), виявлені у хворих, яких лікували Вектибіксом або іншими інгібіторами EGFR, пов'язані з фармакологічною дією терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Імуногенність

У всіх терапевтичних протеїнів існує потенціал для імуногенності. Дані стосовно розвитку антипанітумумабних антитіл оцінювались з використанням двох різних діагностичних імунологічних аналізів для визначення споріднених антипанітумумабних антитіл (ELISA, що визначає антитіла з високою спорідненістю, та біосенсорний імунологічний аналіз, що визначає антитіла як з високою, так і з низькою спорідненістю). Для пацієнтів, чиї сироватки тестувалися позитивно при будь‑якому діагностичному імунологічному аналізі, біологічний аналіз in vitro виконували для виявлення нейтралізуючих антитіл.

Як монотерапія:

Частота споріднених антитіл (без урахування введення дози та нестало‑позитивних пацієнтів) була < 1 %, як виявлено кислотною дисоціацією ELISA, і 3,8 %, як виявлено аналізом Biacore;
Частота нейтралізуючих антитіл (без урахування введення дози та нестало‑позитивних пацієнтів) була < 1 %;
Порівняно з пацієнтами, у яких не розвивались антитіла, ніякого взаємовідношення між присутністю антипанітумумабних антитіл і фармакокінетикою, ефективністю і безпекою не спостерігалося.

У комбінації з хіміотерапією на базі іринотекану або оксаліплатину:

Частота споріднених антитіл (виключаючи позитивних пацієнтів до застосування препарату) становила 1 %, як виявлено кислотною дисоціацією ELISA, і < 1 %, як виявлено аналізом Biacore;
Частота нейтралізуючих антитіл (виключаючи позитивних пацієнтів до застосування препарату) була < 1 %;
Ніякого свідчення зміненого профілю безпеки не знайдено для хворих, яких тестовано позитивно на антитіла до Вектибіксу.

Виявлення утворення антитіл залежить від чутливості та специфічності аналізу. На частоту визначення позитивних результатів щодо антитіл, що спостерігалася, можуть впливати кілька факторів, включаючи методологію визначення, підготовку зразка, час відбору зразків, супутню терапію та існуючі захворювання. Отже, порівняння результатів щодо антитіл до інших продуктів може дати хибні результати.

Показання

Вектибікс призначають для лікування дорослих з метастатичним колоректальним раком (mCRC) з немутантним (диким) типом RAS:

у першу чергу у комбінованій терапії за схемою ФОЛФОКС /FOLFOX/ або ФОЛФІРІ /FOLFIRI/;
у другу чергу у комбінованій терапії за схемою ФОЛФІРІ /FOLFIRI/ для хворих, які отримали в першу чергу хіміотерапію на основі фторпіримідину (за винятком іринотекан);
як монотерапію у разі відсутності ефекту після лікування за схемами хіміотерапії на основі фторпіримідину, оксаліплатину та іринотекану.

Протипоказання

Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня або таких, що загрожували життю, на діючу речовину або допоміжні речовини, що входять до складу препарату Вектибікс (див. розділ «Особливості застосування»).

Інтерстиціальна пневмонія або пневмофіброз (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування Вектибіксу у схемах хіміотерапії, які містять оксаліплатин, протипоказана пацієнтам з мутованим RAS mCRC або з невідомим статусом RAS mCRC (див. розділ «Особливості застосування»).

Вагітність, період годування груддю.

Дитячий вік.

Особливості щодо застосування

Простежуваність

Для покращення простежуваності біологічних лікарських засобів слід чітко фіксувати найменування та номер серії введеного препарату.

Дерматологічні реакції і реакції токсичності м'яких тканин

Фармакологічний ефект, що спостерігається при застосуванні інгібіторів рецептора епідермального фактора росту (EGFR), проявлявся у вигляді дерматологічних реакцій і спостерігався майже в усіх пацієнтів (приблизно 94 %), які проходили терапію Вектибіксом. Тяжкі (NCI-CTC ступінь 3) шкірні реакції були зареєстровані у 23 %, а небезпечні для життя (NCI-CTC ступінь 4) шкірні реакції – у < 1 % пацієнтів, які отримували Вектибікс як монотерапію та в комбінації з хіміотерапією (n = 2224) (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта розвивалися дерматологічні реакції 3 ступеня (CTCAE версія 4,0) чи вище або такі, що вважаються непереносимими, потрібно дивитись рекомендації щодо корегування дози у розділі «Спосіб застосування та дози».

У клінічних дослідженнях повідомлялося, що внаслідок тяжких дерматологічних реакцій (включаючи стоматит) розвивалися інфекційні ускладнення, у т. ч. сепсис та некротичні фасцити, які в рідкісних випадках призводили до летального наслідку, та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу. Пацієнти, у яких розвинулися тяжкі дерматологічні реакції чи токсичність м’яких тканин або у яких реакції посилилися під час лікування Вектибіксом, мають перебувати під медичним наглядом для виявлення запальних або інфекційних ускладнень (включаючи запалення підшкірно‑жирової клітковини та некротичні фасцити) та отримання негайного відповідного лікування. У пацієнтів, які отримували Вектибікс, спостерігалися загрозливі для життя і летальні інфекційні ускладнення, включаючи некротичний фасцит і сепсис. Рідкі випадки синдрому Стівенса – Джонсона та токсичного епідермального некролізу спостерігалися у пацієнтів, які отримують Вектибікс у постреєстраційний період. У разі дерматологічної токсичності або токсичності м'яких тканин, пов'язаної з тяжким чи небезпечним для життя запаленням або інфекційним ускладненням, слід призупинити або припинити прийом Вектибіксу.

Під час лікування дерматологічних реакцій необхідно враховувати тяжкість випадку. Подальший контроль і лікування дерматологічних реакцій має ґрунтуватися на тяжкості прояву та може включати застосування на уражені ділянки шкіри зволожувального засобу, фотозахисного засобу (SPF > 15 УФА і УФB), топічного стероїдного крему (не більше ніж 1 % гідрокортизон) та пероральний прийом антибіотика (наприклад доксициліну). Пацієнтам, у яких з’явилися висипи, проявилася дерматологічна токсичність, під час лікування також рекомендовано використовувати сонцезахисні засоби та головні убори, а також обмежити перебування на сонці, оскільки сонячне світло може посилити шкірні реакції.

Хворим слід застосовувати зволожувальний засіб і сонцезахисний крем для шкіри обличчя, рук, ніг, шиї, спини і грудей кожного ранку протягом лікування, а топічний стероїдний крем – на шкіру обличчя, рук, ніг, шиї, спини і грудей щоночі протягом лікування.

Легеневі ускладнення

Пацієнти з інтерстиціальною пневмонією, пневмофіброзом в анамнезі або з ознаками цих захворювань виключалися з клінічних досліджень. Випадки інтерстиціального легеневого процесу (ІЛП), як летальні, так і нелетальні, спостерігалися головним чином у пацієнтів японської національності. У разі гострого початку або посилення легеневих симптомів лікування Вектибіксом необхідно перервати та негайно звернути увагу на ці симптоми. При діагностуванні ІЛП застосування Вектибіксу слід припинити на довгий час та розпочати відповідне лікування пацієнта. Якщо хворі мають в анамнезі інтерстиціальну пневмонію або пневмофіброз, необхідно ретельно зважити користь терапії панітумумабом і ризик легеневих ускладнень.

Електролітні розлади

У деяких пацієнтів спостерігали прогресивне зниження рівня магнію, що призводило до тяжкої (рівень 4) гіпомагніємії. Потрібно перевіряти пацієнтів на наявність гіпомагніємії та супутньої гіпокальціємії перед лікуванням Вектибіксом та періодично протягом 8 тижнів після закінчення лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У разі необхідності рекомендовано поповнення електролітами магнію.

Спостерігались інші електролітні розлади, в тому числі й гіпокаліємія. Також рекомендовано контролювати стан пацієнтів і у разі необхідності – поповнювати рівень цих електролітів.

Реакції, пов’язані з інфузією

У клінічних дослідженнях протягом монотерапії та комбінованої терапії метастатичного колоректального раку (n = 2224) про реакції, пов’язані з інфузійним введенням (що виникають протягом 24 годин після інфузії), включаючи тяжкі реакції, пов'язані з інфузією (ступінь NCI-CTC 3 і 4 класу), повідомлялося у пацієнтів, що проходили лікування Вектибіксом.

У постмаркетинговому дослідженні повідомляли про серйозні реакції, пов’язані із інфузіями, в тому числі рідко були постмаркетингові звіти з фіксуванням летальних результатів. Якщо під час інфузії або в будь‑який час після інфузії виникає тяжка реакція або реакція, що загрожує життю (наприклад бронхоспазм, набряк Квінке, артеріальна гіпотензія, необхідність парентерального лікування, анафілаксія), прийом Вектибіксу необхідно остаточно припинити (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Якщо у хворих спостерігаються легкі або помірні (CTCAE, версія 4,0, класи 1 і 2), пов'язані з інфузією реакції, швидкість інфузії слід зменшити протягом цього введення. Рекомендується підтримувати таку знижену інтенсивність вливання при всіх наступних введеннях.

Іноді реакції гіперчутливості виникали більше ніж через 24 години після інфузії, включаючи випадок летального набряку Квінке. У зв’язку з цим пацієнта слід поінформувати про можливість розвитку відстроченої реакції гіперчутливості та про те, що при появі її симптомів пацієнт повинен негайно повідомити про це свого лікаря.

Гостра ниркова недостатність

Гостра ниркова недостатність спостерігалася у пацієнтів, у яких були випадки тяжкої діареї та дегідратації. Пацієнтам, які страждають від тяжкої діареї, слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря.

Вектибікс у комбінації з хіміотерапією іринотеканом, болюсно 5‑фторурацилом та лейковорином (ІФЛ)

У пацієнтів, які отримували Вектибікс у комбінації зі схемою ІФЛ [болюсно 5‑фторурацил (500 мг/м2), лейковорин (20 мг/м2) та іринотекан (125 мг/м2)], спостерігалася висока частота випадків тяжкої діареї, тому слід уникати застосування Вектибіксу у комбінації з ІФЛ (див. розділ «Побічні реакції» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вектибікс у комбінації з бевацизумабом та схемами хіміотерапії

Скорочення часу виживаності без прогресування захворювання і збільшення летальності спостерігалися у групі пацієнтів, які отримують Вектибікс у комбінації з бевацизумабом та хіміотерапією. Збільшена частота появи тромбоемболії легеневої артерії, інфекцій (переважно дерматологічного походження), діареї, електролітного дисбалансу, нудоти, блювання та зневоднення спостерігалася також в групах лікування Вектибіксом у поєднанні з бевацизумабом і хіміотерапією. Вектибікс не слід призначати в комбінації з бевацизумабом, що входить до препаратів хіміотерапії (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вектибікс у комбінації з хіміотерапією з оксаліплатином у пацієнтів з мутованим RAS mCRC або з невідомим статусом RAS

Протипоказане застосування Вектибіксу у комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин, пацієнтам з метастазуючим колоректальним раком у разі, коли пухлина містить ген RAS mCRC з ознаками мутації або коли статус RAS mCRC пухлини не відомий (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Протипоказання»).

Скорочення часу виживаності без прогресування захворювання (PFS) і зменшення загального рівня виживаності (OS) спостерігалися у пацієнтів з мутованими KRAS (ексон 2) пухлинами та додатковими RAS мутаціями (KRAS [ексони 3 і 4] або NRAS [ексони 2, 3, 4]), які отримували панітумумаб у поєднанні з інфузійним введенням 5‑фторурацилу, лейковорину та оксаліплатину (FOLFOX), порівняно з монотерапією FOLFOX (див. розділ «Фармакодинаміка»).

RAS-мутаційний статус слід визначати з використанням затвердженого методу випробування у дослідній лабораторії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Якщо Вектибікс застосовують у комбінації з FOLFOX, то рекомендується визначати мутаційний статус у лабораторії, що бере участь у програмі забезпечення якості визначення RAS або статусу дикого типу, що підтверджується дублюванням дослідження.

Офтальмологічна токсичність

Спостерігалися серйозні випадки кератиту та виразкового кератиту, що можуть призвести до перфорації рогівки. Пацієнтам з ознаками та симптомами, що свідчать про кератит, такими як гостре або прогресуюче запалення ока, сльозотеча, чутливість до світла, затуманення зору, біль в оці та/або почервоніння ока, слід звернутися до спеціаліста‑офтальмолога.

Якщо підтверджується діагноз виразкового кератиту, лікування препаратом Вектибікс слід перервати або припинити. Якщо діагностовано кератит, слід ретельно зважити користь та ризик продовження лікування.

Вектибікс слід застосовувати з обережністю при наявності в анамнезі кератиту, виразкового кератиту та сухості очей тяжкого ступеня. Використання контактних лінз є також фактором ризику виникнення кератиту та виразки.

Хворі зі статусом 2 бали за шкалою ECOG, які лікуються Вектибіксом у комбінації з хіміотерапією

Для хворих зі статусом 2 бали за шкалою ECOG рекомендується оцінка співвідношення користь/ризик до початку призначення Вектибіксу в комбінації з хіміотерапією для лікування mCRC. Позитивний баланс користі/ризику не документувався для хворих зі статусом 2 бали за шкалою ECOG.

Пацієнти літнього віку

Не спостерігалося ніяких відмінностей у безпеці або ефективності монотерапії Вектибіксом для хворих літнього віку (≥ 65 років). Проте підвищена кількість серйозних побічних реакцій спостерігалася у хворих літнього віку, яким призначали Вектибікс у комбінації зі схемою FOLFIRI або хіміотерапією за схемою FOLFOX (порівняно із застосуванням тільки хіміотерапії) (див. розділ «Побічні реакції»).

Застереження щодо допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить 3,45 мг натрію на 1 мл, що еквівалентно 0,17 % максимальної дози 2 г на день для дорослих, яку рекомендовано ВООЗ.

Простежуваність

Дерматологічні реакції і реакції токсичності м'яких тканин